Ти велична і проста.
Ти стара і вічно нова.
Ти могутня, рідна мово!
Мова – пісня колискова.
Мова – матері уста.
І. Багряний
Кожного року 21 лютого увесь світ відзначає Міжнародний день
рідної мови. Це свято досить молоде. Воно було запроваджено у листопаді 1999
року згідно тридцятої сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту
мовної й культурної багатоманітності. Історія свята, на жаль, має трагічний
початок.
21 лютого 1952 року у Бангладеш (Східний Пакистан)
пакистанська влада жорстоко придушила демонстрацію людей, які виражали свій
протест проти урядової заборони на використання в країні своєї рідної —
бенгальської, мови. Відтоді кожного року Бангладеш відзначає день полеглих за
рідну мову. Саме за пропозицією цієї країни ЮНЕСКО проголосило 21 лютого
Міжнародним днем рідної мови. А починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день
відзначаємо і ми, українці.
Мова — це історія
народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат
кількатисячолітньої еволюції кожного етносу. Без своєї мови, своєї самобутньої
культури немає народу.
Мова функціонує і розвивається тільки в людському суспільстві. Це найважливіший засіб спілкування людей і пізнання світу, передачі досвіду з покоління в покоління.
Cьогодні у світі існує близько 6000 мов. На жаль, майже
половина з них знаходяться під загрозою зникнення. На думку фахівців, це
трапляється в тому випадку, коли її перестають, з тої чи іншої причини, вживати
та вивчати більше 30% носіїв мови.
За весь час свого існування українська мова теж зазнавала
злети і падіння. Сьогодні, згідно з Статтею 10 Конституції України «Державною
мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і
функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій
території України».
Наша мова є рідною майже для 50 мільйонів чоловік.
Українською мовою розмовляли наші діди та прадіди, а матері
та бабусі співали колискові! Народ наш сміявся і плакав рідною мовою. Шануйте і
любіть рідну мову, піклуйтеся про неї, захищайте, розкривайте для себе її велич
й могутню силу. Збережіть її в усій чудовій красі для себе й наступних
поколінь!
Як довго ждали ми своєї волі слова.
І ось воно співа, бринить.
Бринить, співає наша мова,
Чарує, тішить і п’янить.
Олександр Олесь
